У Харкові у церкві «Благодать» 14 жовтня пройшла обласна

    конференція для братів. На зустрічі зібралися пастора, диякона,

брати, які служать у своїх церквах.

Перед спільною молитвою заступник обласного пастора за

Харківській області Віталій Лах проповідував про молитву та про те,

коли молитись. Згідно з посланням Якова, молитися необхідно,

коли страдаєш , коли хворієш, коли грішиш. Молитися

треба з вірою, з переконанням, що Бог допоможе.

У конференції взяв участь пастор Дніпропетровської церкви

Сергій Сизоненко, нещодавно він став відповідальним пастором

за східний регіон України Сергій розповідав про своє

служінні, як починав служіння пастора у невеликій церкві, а

після у центральній церкві у Дніпрі.

Були радості та труднощі,

втома, розпач і пожежа у церкві. Коли прийшла ця трагедія

пастор Сергій зробив висновок, що згоріла будівля церкви, але не

церква, залишилися люди, Бог не згорів, Він живий і далі буде

благословляти і допомагати церкві. Так і сталося, у церкві був

зроблено ремонт, було відновлено будівлю. Сьогодні там

проходять служіння, надається допомога нужденним.

В основу міркування на конференції було обрано текст 2-ге

послання до Коринтян 1 і 2 глави. Апостол Павло у цьому посланні

пише, що Бог є Отець милосердя і Бог усякого втіхи.

Це означає, що краще за Бога ніхто не зможе втішити. Бог не

обіцяє здоров'я до 90 років, Він обіцяє допомогти пройти

випробування. Бог припускає випробування, щоб навчити довіряти Йому.

Маючи досвід довіри до Бога, ми зуміємо втішити інших. У всіх

труднощі і випробування наш погляд повинен бути спрямований на

милосердного Бога. Переживши труднощі, ми можемо

свідчити, як діє Бог.

Також було зазначено, як важливо бути відкритим, ділитися своїми

планами у служінні та молитися про це разом із командою

служителів.

На завершення конференції було запропоновано у малих групах

розповісти один одному як Бог діє в житті, як Він провів у

випробуваннях і поділитися планами, які ми поставили для

служіння. У групі, де мені довелося бути, був пастор Анатолій,

він пережив окупацію, кілька днів був у в'язниці у

окупантів. Бог провів брата через ці труднощі, послав

визволення, як із ув'язнення, так і визволення рідного

селища, де він продовжує жити і служити Богу та людям.